Почавши з обслуговування державного апарату, поштові служби з часом поширюють свої послуги на широкі верстви населення. Протягом тривалого часу у багатьох країнах, поки доставка приватної кореспонденції не була як слід налагоджена, її здавали продавцям крамниць, а ті вже передавали листи поштовим працівникам. Поштові скриньки вперше згадуються в документах міської пошти Парижа, заснованої 1653 р., хоч є відомості, що в Амстердамі вони з'явились у 1616 році.

Зростання обсягу поштових перевезень вимагало вдосконалення засобів транспортування пошти. Поступово на зміну кінним гінцям та поштовим візкам прийшли великі карети-дилі-жанси, які перевозили і пошту, і пасажирів. Створювались приватні, міські та інші поштові контори, "пенні-пошта", "пті-пост" тощо — все це етапи розвитку поштового зв'язку. В першій половині XIX ст. для поштових перевезень починають використовувати залізничний транспорт, а згодом — апарати, легші за повітря,— аеростати, з часом їх змінили літаки та вертольоти. Так поступово, крок за кроком, прогресував поштовий зв'язок — від примітивних засобів передачі інформації до утворення сучасних міжнародних ліній поштового зв'язку. Тривалий час пересилка пошти, особливо листів, завдавала чимало клопоту як населенню, так і поштовим службовцям через те, що оплата відправлення залежала від різних факторів (від ваги, відстані тощо). Якщо відправлення проходило через кілька країн або навіть різні місцевості однієї країни, в кожній з яких існували свої тарифи, то сума за його доставку, сплачувана адресатом, часом була чималою. Все це й викликалопотребу серйозної реформи поштової служби, зокрема   уніфікації   тарифів і запровадження спрощеної системи оплати відправлень (в першу чергу листів). Пошуки в цьому напрямку велися  довго. В середині   XVII ст.  у Франції здійснено спроби ввести в обіг спеціальні обгортки для листів. У 1818 р. на острові Сардінія запроваджено поштовий папір із зображенням вершника на коні  (ці емблеми називають "маленькі   коники"), що засвідчувало  сплату доставки  приватної  кореспонденції.  В  Англії з'явилися   штемпелі   головного   поштмейстера Генрі Бішопа (1661 р.) і купця Вільяма Докра (1683 р.), у 1840 р., водночас з першими марками,   випущено   конверти,  ескізи яких   створив Вільям Малреді.  Історики філателії відзначають кілька ранніх проектів створення поштової марки. Цю ідею висували і шведський лейтенант Куррі Треффенбсрг   (1823 р.), і словенський    чиновник   Ловренц   Кошір    (1836   р., ), і англійський видавець Джеймс Чал-мерс  (1837 р.)  та ін. Але запровадження наклеюваної поштової марки пов'язують з ім'ям англійського   поштмейстера   Роуленда Хілла: він енергійно протягом 3 років відстоював свій проект, створив ескізи першої марки, добився спрощення тарифів і встановлення попередньої оплати кореспонденції. Завдяки його наполегливості 6 травня  1840 р. в Англії увійшла в обіг перша в світі поштова марка .

В історії філателії вона відома під назвою "чорний пенні". Цим ім'ям марка завдячує тому, що надрукована чорною фарбою, з номіналом в 1 пенні. Марка має водяний знак у вигляді малої корони. На ній зображено портрет тодішньої-королеви Великобританії — Вікторії. Зубці відсутні (марки тоді ще не перфорувалися), так само як і назва країни. Значення поштової марки, її роль у розвитку пошти високо оцінили згодом в усіх країнах світу. Перейнявши почин Англії, почали випускати поштові марки й інші країни. Кількість поштових марок почала поступово зростати (див. табл. 1), а в останні десятиріччя XX ст. випуск марок набув характеру "повені", що викликає занепокоєння філателістів — вони не встигають устежити за виходом знаків поштової оплати.