Перші служби поштового зв'язку на території нашої країни з'явилися в Київській Русі. Вже з кінця X ст. існувала "повозна" повинність,яка зобов'язувала податне населення впорядковувати шляхи, зводити й лагодити мости, надавати коней князівським слугам. У X— XIII ст. важливі шляхи, що зв'язували міста Київської держави, підтримувалися в хорошому стані, завдяки чому доставка вантажів та повідомлень не залежала від пори року.

Кінні гінці пересувалися із середньою швидкістю 100—115 км на добу від стану до стану (постоялого двору), де змінювали коней. Часто гінці, щоб якнайшвидше доставити важливу звістку, мчали на "поводних" конях, тобто з дорозі пересідали з втомленого коня на другого, якого мали на поводі. Грамотність у Київській державі, особливо серед городян, набула великого поширення в порівнянні із західноєвропейськими країнами. Послати листа ("грамотку") через родичів, знайомих, подорожніх — було справою звичайною. Грамоти писали на пергаменті або березовому лубі — бересті. Кількість берестяних грамот, знайдених археологами в Новгороді, Пскові, Смоленську та інших стародавніх містах під час розкопок, сягає вже близько 500. Берестяні грамоти являють собою особисте листування, записи і т. ін. і свідчать про велику кількість письменних людей на Русі в XI ст. З XIII ст. на території Русі було запроваджено сувору ямську повинність, яка зобов'язувала селян і посадських людей перевозити адміністративних осіб і державні вантажі. Дороги, що вели від Москви до околиць Московської держави, називались ямськими. Через кожні 20—ЗО верст знаходилися "ями" (ямські двори) — пошуові станції, де міняли та годували коней. До ямського двору приписувалися . ближні села, населення яких поставляло підводи, коней або сплачувало ямські гроші. "Ямською гоньбою" керували скарбники великого князя через ямських дяків. З середини XVI ст. вона перебуває у віданні "ямської ізби", а в 70-х рр. XVI ст. було створено окремий Ямський приказ.

Розвиток продуктивних сил, поступове зростання товарно-грошових відносин, формування загальноросійського ринку, подолання залишків феодальної роздрібненості, зміцнення економічних і політичних позицій Московської держави зумовили необхідність в організації державного поштового зв'язку. В 1665 р. створено регулярно діючий зв'язок з Ригою, Курляндією, Швецією. Організатором постійно діючої державної пошти в Росії та її міжнародних ліній був видатний політичний діяч 2-ї Половини XVII ст.— глава Посольського приказу О. Л. Ордін-Нащокін. Він заснував і другу важливу міжнародну поштову лінію — Віденську (Смоленську), що зв'язувала Москву з Вільною (Вільнюс), де знаходилася резиденція польського короля, через Можайськ, Смоленськ, Могилів, Мінськ. В пункті договору про Апдрусівське перемир'я (1667 р.) з Річчю Посполитою, в якому йдеться про організацію цієї лінії, вперше в Росії офіціально вживається слово "пошта". Для доставки пошти по Ризькій та Віленській лініях використовувалася ямська гоньба, але відав цим не Ямський, а Посольський приказ. За наказом О. Л. Ордіна-Нашокіна ямщиків одягли в "зипуны с признаком" — формені сукняні жупани зеленого кольору з нашитими на них червоними орлами. Ямшиків почали називати поштарями, через ліве плече в них висів поштовий ріжок. Дещо пізніше поштарям видали мідні нагрудні бляхи з двоглавим орлом.
У XVII ст. ямська гоньба вже одержує право приймати листи ("грамотки") й від приватних осіб.

Удосконалювався зв'язок на старих лініях і відкривалися нові. В 1693 р. почала працювати Архангелогородська пошта, а в 1698 р.— Сибірська.